Я любив Вас усіх, та найбільше любив Україну Чарівний буковинський край зберіг світовий престиж України як пісенної держави, давши світу цілу плеяду пісенних зірок першої величини. Назарій Яремчук народився артистом у людський шані і любові. Він є лицарем української пісні, символом національної естради. Він мав природний талант і вроду, колоритний і приємного тембру голос. Його пісні романтичні, життєрадісні, глибокі за змістом. Люди любили Назарія за добру душу, гарну пісню. А він любив співати. Та так, що гори заслуховувалися, що на серці ясніло від гарних слів. Природно, що сьогодні усі говорять про Назарія Яремчука як про глибоко національного співака, який ніколи не втрачав гідності українця, не міняв її ні на гроші, ні на будь-які звання та привілеї, які в комуністичну добу щедро роздавали митцям послужливим. Старше покоління добре пам’ятає, що тоді було престижно виступати на Центральному телебаченні в Москві, бо якщо митця показували там, то в Києві на нього дивилися по-іншому, він ставав вже там «своїм». Але Назарій мав іншу натуру. Любов до рідної землі, до рідного народу була в нього глибинною. Коли Україна стала незалежною, співак весь світився і не втомлювався повторювати: «Заради цього я живу!». Сьогодні ми можемо з упевненістю сказати, що у багатьох випадках світ відкривав Україну саме завдяки образу і голосу Назарія. А голос і образ його були щирі, сповнені неповторного колориту доброти і глибокої порядності. Назарій дуже багато працював, брав участь у різних фестивалях: «Київська весна», «Кримські зорі», «Мерцишор», «Білі ночі». Тричі звучав його голос і в Чорнобильському пеклі. Митець поспішав у напрямку зловісного четвертого блоку Чорнобильської АЕС до тих, хто, ризикуючи життям, гасив пожежі, скидав з потрощеного даху уламки графітових стержнів, які випромінювали смерть. Він віз сміливцям, фактично смертникам, свої пісні, щоб хоч на хвильку розвіяти їхні страждання. Назарія Яремчука цінують за пошану до всього рідного, починаючи з родини аж до Батьківщини. Він вибирав такі пісні, які промовляли б до людських сердець, до національної свідомості, не залишали байдужими нікого. Назарій пішов від нас у небеса в розквіті таланту, залишивши на землі свій неповторний голос, свої пісні, свою чарівну посмішку, спогад про людську красу. Наш народ береже свою пісню, любить її, живе нею, він зможе подолати всі труднощі і підняти свою державу на вищий і духовний рівень розвитку.